skip to Main Content

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ОБОВ’ЯЗОК ЗАХИЩАТИ КРАЇНУ ЧИ ЩОРІЧНЕ “САФАРІ” НА ПРИЗОВНИКІВ

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ОБОВ’ЯЗОК ЗАХИЩАТИ КРАЇНУ ЧИ ЩОРІЧНЕ “САФАРІ” НА ПРИЗОВНИКІВ

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України (ст. 65 Конституції та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).

Військовий обов’язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту своєї держави, забезпечення особовим складом Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Двічі на рік в Україні проводиться призов на строкову військову службу. Терміни проведення весняного та осіннього призовів визначаються щорічними указами президента України. Складовою частиною військового обов’язку є строкова служба в армії.

Однак, останнім часом почастішали випадки, коли невідомі особи в камуфляжній формі, при сприянні працівників поліції, просто на вулицях фізично затримують молодих осіб призовного віку та примусово відвозять до найближчого військового комісаріату, а в подальшому відправляють до Збройних сил України.

Так, в червні цього року, адвокати адвокатського об’єднання «ВАRRІSTERS» Вадим Колокольніков, Олександр Щербина та Максим Джевага взялись за захист одного з таких затриманих.

https://barristers.org.ua/news/advokaty-ao-barristers-vadym-kolokolnikov-maksym-dzhevaga-ta-oleksandr-shherbyna-zdijsnyuyut-zahyst-oleksandra-zemlyanogo-yakogo-vijskkomatom-bulo-nezakonno-zatrymano-ta-pozbavlenno-voli/

Про це йдеться в сюжеті програми ТСН https://www.youtube.com/watch?v=cxUJn9MdcaM .

Отже, 09 червня 2019 року, в неділю, на зупинці громадського транспорту у Дніпровському районі м. Києві посадовою особою Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва було затримано нашого підзахисного, та з погрозами життю і здоров’ю, за повного сприяння присутніх поряд працівників патрульної поліції, було переміщено до приміщення військового комісаріату.

Зауважу, що нікого не засмутив той факт, що підзахисний жодних документів при собі не мав, його особу, вік, а також підстави для затримання ніхто не встановлював.

Того ж дня, до зачиненого приміщення Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва прибули родичі затриманого, які намагались дізнатись у чергового причини затримання останнього.

Черговий повідомив, що оскільки військовий комісаріат в неділю не працює, то ні працівників, ні затриманих всередині немає, медичні огляди призовників не проводяться, тому їм необхідно приходити в робочий час, а саме в понеділок.

В той же час, наш підзахисний по телефону повідомив, що знаходиться в приміщенні військового комісаріату, що від нього вимагають підписати якісь документи, змісту якого він не розуміє, також періодично він з’являвся в вікні другого поверху.

Неодноразові виклики патрульної поліції залишались без жодного реагування.

Весь день затриманий перебував в приміщенні військового комісаріату і лише ввечері його було вивезено до міського збірного пункту Збройних сил України, який територіально відноситься до Дарницького району м.Києва.

Для забезпечення захисту інтересів клієнта, адвокатами було досліджено алгоритм дій посадових осіб військових комісаріатів та Національної поліції та відповідність таких дій нормам чинного законодавства, під час чого було встановлено такі обставини.

По-перше – незаконність дій посадових осіб Національної поліції під час перевірки документів, поверхневого огляду та подальшого фактичного затримання підзахисного представником військового комісаріату.

По-друге – незаконність дій посадової особи військового комісаріату під час фактичного затримання та подальших дій стосовно підзахисного в приміщенні військового комісаріату та збірного центру Збройних сил України.

Щодо першої частини.

Національна поліція не має права просто так затримати людину для перевірки документів. На це мають бути відповідні підстави (виключний перелік), передбачені ст..32 Закону України “Про національну поліцію”, а саме:

Стаття 32. Перевірка документів особи

  1. Поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:

1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.

Давайте розглянемо ці варіанти з огляду на дії по затриманню призовників.

Якщо особа зовні схожа на особу, яка перебуває в розшуку, або зниклу безвісти. У поліції на цей випадок має бути фоторобот, або фото особи, яка є в розшуку. Так, тому до нашої ситуації не відноситься.

Якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Наприклад, людина з цеглиною підійшла до вітрини магазину. До нашої ситуації не відноситься.

Якщо особа перебуває на території чи об’єкті під спеціальним режимом, або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю, наприклад, на режимних об’єктах. Вулиці чи заклади харчування до таких об’єктів не відносяться.

Якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, якщо поліція їх побачила. До нашої ситуації не відноситься.

Якщо особа перебуває у місці вчинення правопорушення або ДТП, або іншої надзвичайної події – до нашої ситуації не відноситься.

Якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу водія дають підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення. Транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення. Наприклад, коли автомобіль у розшуку, сталося ДТП і розшукують авто за певними ознаками. До нашої ситуації не відноситься

У всіх інших випадках така вимога працівників поліції є незаконною.

Отже, вимога працівників поліції пред’явити документи – незаконна.

Далі, працівники Національної поліції не мають права просто так затримати людину для поверхневої перевірки.

На це мають бути відповідні підстави (виключний перелік), визначений в ст..34 Закону України “Про національну поліцію”, а саме:

Стаття 34. Поверхнева перевірка

  1. Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.
  2. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб.
  3. Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу.

  1. При виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимогстатті 237Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, вимога працівників поліції проведення поверхневої перевірки – незаконна.

Національна поліція не має права сприяти фактичному затриманню людини, навіть  представниками військових комісаріатів.

Більше того, працівники поліції, використовуючи службове становище, шляхом застосування психологічного тиску, а саме погроз застосувати спецзасоби – не мають права таким чином сприяти фактичному фізичному примушуванню (з боку представників військових комісаріатів) осіб прослідувати до приміщення військового комісаріату.

Отже, вимога працівників поліції негайно прослідувати до приміщення військового комісаріату (в нашому випадку – сісти в особистий автомобіль представника військового комісаріату) – незаконна.

Щодо другої частини.

Жоден закон на сьогодні не передбачає ніяким чином можливості для посадових осіб військових комісаріатів забирати людей насильно, доставляти їх (особисто, без поліції) до приміщення військового комісаріату та/ чи збірного пункту і утримувати в цьому пункті.

Закон передбачає абсолютно інший порядок дій.

Так, дійсно, військовий комісаріат має право оголосити через органи Національної поліції в розшук людину, яка підлягає призову, але не з’являється на призов.

В свою чергу, органи Національної поліції, які знаходять людину, мають право доставити її до приміщення військового комісаріату. Зауважу – виключно органи Національної поліції, військовий комісаріат не має права робити це самостійно.

Закон України “Про військовий обов’язок і військову службу” та Постанова КМУ “Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних” №921 від 07.12.2016р. дозволяють військовим комісаріатам співпрацювати з поліцією у питаннях належного вручення повісток, але для цього існує певна процедура.

Так, «Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою КМУ від 21.03.2002 р. № 352, визначені такі види повісток та способи оповіщення громадян про приписку та призов на строкову військову службу:

  1. Оповіщення про явку на приписку проводиться наказами районних військових комісарів (додаток 3). Накази щороку видаються не пізніше 25 грудня. Конкретні терміни явки до призовних дільниць для проходження приписки установлюються районними військовими комісаріатами у повістках (додаток 4), вручення яких провадиться через житлово-експлуатаційні організації, інші організації або підприємства та установи, що здійснюють експлуатацію будинків, домовласників, відповідні органи рад, підрозділи по роботі з кадрами підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форми власності.

Наказ районного військового комісара надсилається підприємствам, установам, організаціям та навчальним закладам. Про проведення приписки повідомляється через засоби масової інформації.

У необхідних випадках повістки можуть вручатися громадянам безпосередньо за місцем їх проживання.

  1. Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці відбувається за наказами районних військових комісарів (додаток 14) і повістками (додаток 15), врученими призовникам через житлово-експлуатаційні організації, домовласників, відповідні виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, де немає військових комісаріатів, керівників підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форми власності.

Саме для заповнення повістки в людей і можуть вимагати документи, а не для того, щоб ніби-то встановити їх особу чи встановити факт вчинення нею якогось правопорушення.

Цей перелік є вичерпним, тому вручення повісток у інші способи — у громадському транспорті, на вулиці, в розважальних закладах — є незаконним. Принцип «дозволено все, що не заборонено законом» стосується виключно громадян, тому працівники військових комісаріатів не можуть на власний розсуд визначати способи вручення повісток.

Повістка повинна бути вручена особисто під підпис призовника.

Ніхто, крім нього, не може ставити на ній підпис, у тому числі дружина, батьки, керівник на роботі тощо. Повістки не надсилаються поштою та не передаються через сусідів. У разі, якщо на повістці хтось розписався за призовника, така повістка не є належно врученою та не зобов’язує з’явитися до військкомату.

 

Отже, якщо призовник ігнорує повістку і не з’являється до приміщення вйськового комісаріату, то комісія ухвалює рішення про примусову явку і передає його до Національної поліції.

В постанові КМ України №352 від 21.03.2002р. визначено алгоритм таких дій:

  1. Районні військові комісари зобов’язані особисто контролювати прибуття призовників для проходження призовної комісії, а стосовно осіб, які не прибули на призовну комісію, вживати заходів для встановлення причин їх неприбуття і розшуку. Призовникам, які не прибули для проходження призовної комісії з поважних причин, визначається інший день для її проходження. Про всі випадки неприбуття призовників для проходження призовної комісії без поважних причин районні військові комісаріати повідомляють органи внутрішніх справ щодо їх розшуку.

Органи внутрішніх справ у встановленому законом порядку зобов’язані проводити розшук, затримання і доставку до районних військових комісаріатів громадян, які ухиляються від виконання загального військового обов’язку.

Документи з розшуку зберігаються в особових справах призовників, які ухиляються від призову на строкову військову службу. Якщо дії щодо розшуку цих призовників не дають позитивних наслідків, за рішенням призовної комісії на них оформляються та надсилаються до відповідних правоохоронних органів такі документи:

копія облікової картки призовника з результатами медичного огляду;

витяг з протоколу засідання призовної комісії з рішенням про надіслання до відповідних правоохоронних органів матеріалів на призовника, який ухиляється від призову;

копія особової справи призовника;

корінець повістки з  підписом  призовника  про  те,  що  його попереджено про день і час явки у районний військовий комісаріат;
витяг із  списку осіб,  які викликались у районний військовий комісаріат, з відміткою про неявку призовника;
пояснювальні записки  посадових  осіб  районного  військового комісаріату, які проводили перевірку причин неявки призовника;
пояснювальні записки  осіб,  яким доручалося вручити повістки (у разі, коли мала місце відмова від одержання повісток);
документи, що  підтверджують  доведення  до відома призовника основних  положень  Закону  України  “Про  військовий  обов’язок і військову    службу”,   встановленої   законами відповідальності за їх порушення, застосовані до призовника заходи за ухилення від явки у районний військовий комісаріат;
пояснення від особи,  яка ухиляється від призову на військову службу, якщо відоме її місцезнаходження;
супровідний лист  районного військового комісаріату на адресу керівника правоохоронного органу із зазначеними матеріалами  та  у разі потреби іншими документами.

У першому випадку мова йде про адміністративну відповідальність за статтею 210 КУпАП, яка передбачає лише невеликий штраф.

У другому випадку мова йде вже про кримінальну відповідальність (ст..335 КК України) за ухилення від призову, але для притягнення людини до відповідальності за цією статтею треба спочатку визначити придатність особи до військової служби, тобто пройти медкомісію, потім вносити інформацію в ЄРДР, затримувати особу та везти не в до військового комісаріату, а в управління поліції.

І відправляти,до речі, не до збірного пункту Збройних сил України, а до слідчого судді, для обрання запобіжного заходу в рамках досудового розслідування кримінального провадження.

Так, працівники поліції можуть затримати особу виключно за рішенням суду або безпосередньо в момент вчинення правопорушення (ст. 207, 208 КПК України), тобто в рамках кримінального провадження.

В рамках адміністративної справи стосовно військовозобов’язаного, який ухиляється від строкової служби, поліція може провести адміністративне затримання особи, але не більше, ніж на 3 години (ст. 263 КУпАП).

Отже, для законності дій працівників поліції в момент затримання особи, необхідне відкрите кримінальне провадження за ст. 335 КК України або розпочате адміністративне провадження за ст. 210-211-6 КУпАП, а саме за фактом:

(Порушення військовозобов’язаними чи призовниками законодавства про військовий обов’язок і військову службу;

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

Умисне зіпсуття обліково-військових документів чи втрата їх з необережності;

Неявка на виклик у військовий комісаріат, тощо).

Однак, працівники поліції, як і в нашому,тк і в подібних випадках, нікого не затримують.

Фактичне затримання вчинюється працівниками військового комісаріату, поза межами своїх повноважень, а отже, такі дії свідчать про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 КК України (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини) через відсутність у працівників військового комісаріату повноважень на затримання осіб.

Тому, адвокатами було невідкладно подано заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення до Державного бюро розслідувань.

Крім того, в нашому випадку, оскільки жодних судових рішень, які набрали законної сили, чи наявність інших правових підстав для позбавлення нашого підзахисного свободи посадовими особами військового комісаріату надано не було – 11 червня 2019 року, адвокатами було подано заяву до Дарницького районного суду м.Києва в порядку ст..206 КПК України про негайне звільнення підзахисного, яку було прийнято судом та призначено судове засідання на 12 червня 2019 року.

Також, було подано клопотання до Європейського суду з прав людини, у відповідності до Правила 39 Регламенту суду, для надання вказівки державі Україна в особі її уповноважених органів вчинити певні дії, спрямовані на необхідність встановлення місцезнаходження підзахисного та підстав його затримання.

Дарницьким районним судом м.Києва було зобов’язано посадових осіб Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва, посадових осіб Київського міського військового комісаріату, а також посадових осіб військової прокуратури прибути в судове засідання, доставити в судове засідання затриманого, а також повідомити про причини його затримання та подальшого утримання

Однак, у вказане судове засідання жоден з представників перерахованих вище посадових осіб не прибув, жодних пояснень причин відсутності чи підстав затримання та подальшого утримання не надав, затриманого в судове засідання також доставлено не було.

Тому, слідчим суддею Дарницького районного суду м.Києва було відкладено судове засідання на 13.06.2019р., повторно зобов’язано посадових осіб Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва, посадових осіб Київського міського військового комісаріату, а також посадових осіб військової прокуратури прибути в судове засідання, доставити в судове засідання затриманого, а також повідомити про причини його затримання та подальшого утримання.

Зобов’язано адвокатів вручити повістки про виклик посадових осіб Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва, Київського міського військового комісаріату, військової прокуратури, що і було зроблено.

Того ж дня, 12.06.2019р., орієнтовно о 17-30, адвокатами було здійснено виїзд до міського збірного пункту Збройних сил України, де вони встановили факт знаходження там підзахисного.

Однак, жодного адвоката, під загрозою застосування фізичної сили, посадовими особами міського збірного пункту Збройних сил України не допущено до затриманого, який в той час перебував на мобільному зв’язку.

В той же час, від нього, по мобільному телефону було отримано інформацію про застосування до нього фізичної сили та психічного тиску, з метою відмови останнього від адвокатів.

Адвокатами було викликано екіпаж патрульної поліції та слідчо-оперативну групу, яких взагалі не було допущено на територію збірного пункту та до затриманої особи.

На підставі цього, адвокатами на місці подано поліції заяву про викрадення особи.

Того ж дня, з метою невиконання ухвали суду про необхідність доставити затриманого на 13.06.2019р. на 09-00 в судове засідання – затриманого було повторно викрадено посадовими особами міського збірного пункту, а саме вивезено з території міського збірного пункту в невідомому напрямку.

В подальшому, адвокатами було отримано інформацію про його перебування в Чернігівській області, на відстані більше 100 км від м. Києва, на одній з учбових баз Збройних сил України.

Наступного дня, в судове засідання прибули посадові особи Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва, прокурора військової прокуратури Київського регіону, військової прокуратури Дарницького гарнізону та повідомили, що затриманий добровільно прибув ще 09 червня 2019 року до приміщення Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва, того ж дня добровільно пройшов медичну комісію та був переміщений до міського збірного пункту Збройних сил України.

Жодна з вказаних посадових осіб не змогла пояснити, яким чином була встановлена особа затриманого, оскільки жодних документів у нього при собі не було.

Жодна з вказаних посадових осіб не змогла пояснити, яким чином, без жодних встановлюючих особу документів, в неробочий час, працівниками Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва було сформовано особову картку затриманого.

Жодна з вказаних посадових осіб не змогла пояснити, яким чином в неробочий час, при  зачиненому приміщенні Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва та відсутності у ньому медичних працівників, затриманий мав змогу пройти медичну комісію.

Жодна з вказаних посадових осіб не змогла пояснити підстави затримання та формування особової картки затриманого посадовими особами Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва, враховуючи той факт, що затриманий зареєстрований в іншій області, та стоїть на обліку як військовозобов’язаний в військовому комісаріаті в іншій області.

Зауважу, що 13.06.2019р. в судовому засіданні Дарницького районного суду м.Києва, жодна з присутніх посадових осіб Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва, Київського міського військового комісаріату, а також військової прокуратури не змогла повідомити суду причини невиконання ухвали суду про доставку затриманого в судове засідання.

В подальшому, ухвалою іншого слідчого судді Дарницького районного суду м.Києва було встановлено неодноразове невиконання вимог ухвал про доставку підзахисного до суду та повідомлення про підстави його затримання.

Лише 27.06.2019 року ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м.Києв

– визнано незаконним затримання нашого підзахисного працівниками Національної поліції України спільно з уповноваженими особами Дніпровського районного у місті Києві військового комісаріату та позбавлення його свободи в період 09.06.2019 до 12.06.2019 року (до моменту фактичного вивезення підзахисного за межі Дарницького району м.Києва),

– зобов`язано командира Військової частини А0665 забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження нашого підзахисного,

– доручено Державному бюро розслідувань провести дослідження обставин, щодо неправомірних дій відносно нашого підзахисного.

Текст ухвали доступний за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82766070

Одразу після цього, адвокатами було подано до Козелецького районного суду Чернігівської області аналогічне клопотання в порядку ст..206 КПК України про негайне звільнення підзахисного.

Під час розгляду вказаного клопотання, в судовому засіданні затриманим було надано чіткі та послідовні показання щодо незаконних по відношенню до нього дій з боку працівників Національної поліції України та Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва, не проходження ним медичної комісії по визначенню придатності до військової служби, підробки посадовими особами офіційних документів, насильницького вивезення його з м.Києва до навчального центру «Десна» Збройних сил України, а також відсутності будь-яких правових підстав його подальшого утримання на території навчального центру «Десна» Збройних сил України.

Однак, 04 липня 2019 року ухвалою слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області в задоволенні клопотання про негайне звільнення підзахисного було відмовлено.

Текст ухвали доступний за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82909219 .

Вказана ухвала заслуговує на окремий аналіз.

Так, судом було встаовлено, що наш підзахисний ввечері 12 червня 2019 року (в день його повторного «викрадення») «прибув» для проходження строкової служби до військової частини та наказом командира військової частини зарахований до списків особового складу в\ч.

Суд також встановив, що Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі Закон) в статті 24 визначає, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту – для громадян, призваних на строкову військову службу.

Частиною 2 ст. 26 цього Закону встановлено, що військовослужбовці строкової військової служби звільняються із служби на підставах:

а) у зв`язку із закінченням встановлених строків військової служби – у строки, визначені Указом Президента України;

б) за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби;

в) за сімейними обставинами – у разі виникнення у них права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин. Військовослужбовці, які мають право на звільнення зі служби за цією підставою, можуть його не використовувати;

г) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

Даний перелік підстав є вичерпним.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що формально наш підзахисний на час розгляду клопотання про його негайне звільнення є військовослужбовцем строкової військової служби, а тому може бути звільнений з військової служби виключно у відповідності та з підстав, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», перелік яких є вичерпним.

Обставини примусового «прибуття» такого «військовослужбовця» до КПП навчального центру «Десна» Збройних сил України та його подальше примусове знаходження на території навчального центру «Десна» Збройних сил України – слідчого суддю не зацікавили, а тому в мотивувальній частині рішення не були відображені.

Ми повністю погоджуємось з висновком слідчого судді про набуття таким чином нашим підзахисним статусу військовослужбовця, однак, не можемо погодитись про неможливість перевірки слідчим суддею підстав для набуття такого статусу.

Адже, формальне оформлення, наприклад, адвокатом наказу про прийняття на посаду помічника адвоката хоча б того ж секретаря судового засідання – жодним чином не надає секретарю судового засідання статусу помічника адвоката.

Аналогічно, прибуття адвоката на КПП навчального центру «Десна» Збройних сил України та його помилкове зарахування до списків особового складу в/ч – жодним чином не надає йому статусу військовослужбовця.

Таким чином, єдиний передбачений чинним законодавством механізм захисту затриманих осіб (ст.,206 КПК України), в таких випадках, є повністю неефективним.

В той же час, на виконання ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м.Києва від 27.06.2019р., силами та засобами навчального центру «Десна» Збройних сил України було призначено та проведено медичне обстеження нашого підзахисного та отримано висновок військово-лікарської комісії про непридатність нашого підзахисного до військової служби в мирний час, на підставі чого його було звільнено із військової служби.

Таким чином, ми частково відновили справедливість та забезпечили дотримання Закону і прав підзахисного.

Так, Державним бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування за фактами перевищення повноважень працівниками Національної поліції України та Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва, підробки офіційних документів, насильницького вивезення людини з м.Києва до навчального центру «Десна» Збройних сил Україниє

Так, проводиться комунікація з Європейським судом з прав людини.

Однак, ми так і не змогли переламати повну байдужість держави Україна в особі її уповноважених органів щодо забезпечення дотримання прав людини та громадянина.

Проблема продовження проведення щорічних «сафарі» на призовників залишається відкритою…

Хто буде наступним?

Джерело: Судовий репортер

Back To Top
×Close search
Поиск